Американський аналітик Ед Люс відзначив парадоксальну схожість між Україною та Іраном: обидві країни зазнали нападів значно більших держав, і обидві зуміли зупинити цих гігантів на місці.
Як це сталося? Відповідь криється в тому, що і Київ, і Тегеран опанували революцію у військових справах ще до того, як їхні супротивники взагалі зрозуміли, що вона відбувається.
Сьогодні ми детально розберемо:
Що саме з'ясували українці та іранці;
Що ця революція означає для майбутнього війни;
Як Дональд Трамп не підготував американську армію, що зрештою призвело до поразки США в Ірані та фіналу американського глобального порядку.
Окрім інших прорахунків Трампа, його оборонна логіка виглядала як закупівля кавалерійських коней у часи, коли супротивники вже будують танки. Ця стратегічна сліпота підвела американську армію, послабила позиції Вашингтона і залишила західні інтереси у світі без належного захисту.
Це аналіз, який номінально стосується безпілотників, але насправді — розкриває причини краху звичного світового устрою.
Від «Хижаків» до мас-маркету
Те, що дрон став теперішнім і майбутнім поля бою, вже не новина. Сполучені Штати були першими, хто масово інтегрував безпілотники у свої збройні сили ще тридцять років тому, створивши платформи Predator, а згодом — Reaper.
Тоді ключове відкриття полягало в парадоксі: там, де класичні військово-повітряні сили цінували швидкість та потужність, безпілотні літальні апарати (БПЛА) виявилися цінними саме через свою повільність. Армія могла годинами «паркувати» Predator над клаптиком землі, отримуючи інформацію в реальному часі нарівні з геосинхронним супутником, але за мізерну частку його ціни.
З часом розвідувальні БПЛА перетворилися на ударні платформи, проте американський акцент незмінно залишався на «Великому та Дорогому». Наші дрони вважалися дешевими лише на тлі багатоцільових винищувачів, але все одно коштували мільйони доларів. Водночас країни, які не мали ресурсів для створення аналогів американського ВПК, пішли іншим шляхом — вони шукали натхнення у сфері доступних споживчих технологій. Саме тоді відбувся справжній злам.
У 2020 році Вірменія та Азербайджан розв'язали другу війну за Нагірний Карабах. Перша війна у цьому регіоні тривала шість років; друга — завершилася за шість тижнів. Азербайджан застосував концепцію комбінованих сил, побудовану навколо інтеграції дешевих безпілотників, які використовувалися і для коригування вогню, і як баражуючі боєприпаси (дрони-камікадзе). Вірменська армія, яка спиралася на класичну радянську доктрину — важку броню, артилерію та окопану піхоту — була розгромлена.
Військові планувальники у Києві та Тегерані миттєво зробили висновки. Натомість в адміністрації Дональда Трампа та в генеральному штабі Володимира Путіна цей уроки проігнорували.
Економіка руйнування речей
Сьогодні технологічна перевага дронів у російсько-українській війні є очевидною та детально задокументованою. Проте варто усвідомити: саме дрони стали причиною геополітичної поразки Америки в протистоянні з Іраном.
В аналітичних колах часто виникає питання: чи усвідомлював Тегеран масштаби свого впливу на світову економіку до того, як США та Ізраїль пішли на загострення, чи іранці просто чекали на зручний момент?
Реальність такова, що хоча Тегеран десятиліттями будував теорію повного контролю над Ормузькою протокою, практична здатність реалізувати цей шантаж з'явилася лише в епоху масових БПЛА. Раніше Ірану доводилося покладатися на морські міни, швидкісні катери та протикорабельні ракети. Але міни — це нестабільна зброя, яка довго розгортається і важко тралиться (що незручно для самого Ірану, якому потрібно закрити протоку тимчасово, а не назавжди). Катери та ракети є занадто дорогими і легко знищуються сучасними флотськими засобами Заходу.
Тегерану був потрібен асиметричний інструмент, і саме тому з 2010 року вони інвестували кожен вільний долар у власну індустрію безпілотників. Ця ставка виправдалася.
Дрон — це не стільки технічне досягнення, скільки економічний прорив. Високоточна зброя (розумні бомби чи крилаті ракети) існує давно. Відмінність безпілотника полягає виключно у вартості платформи та її обслуговування.
| Озброєння / Платформа | Орієнтовна вартість одиниці | Супутні логістичні витрати |
| Крилата ракета Tomahawk | ~$2,000,000 | Потребує носія (наприклад, підводний човен класу Ohio вартістю ~$3 млрд з екіпажем у 155 осіб, витратами на бази, доки та пенсії ветеранам). |
| Дрон-камікадзе Shahed-136 | $20,000 – $50,000 | Запускається з кузова звичайної вантажівки, обслуговується мінімальним цивільним персоналом без років підготовки. |
За вартість одного лише американського підводного човна, який несе на борту максимум 154 ракети Tomahawk, Іран здатний виробити до 150 000 ударних безпілотників.
Війна — це продовження політики іншими засобами. Але перш за все, це продовження економіки.
Співвідношення обміну витратами
У військовій стратегії існує поняття «співвідношення обміну витратами» (cost-exchange ratio). Це математика того, скільки грошей ви витрачаєте на знищення зброї ворога порівняно з тим, скільки він витратив на її створення.
Коли Росія почала масовано атакувати українські міста дешевими іранськими «шахедами», на перших етапах Україна була змушена використовувати проти них дорогі зенітні ракети, створені для збиття винищувачів чи балістичних цілей. На довгій дистанції неможливо збивати апарат за $20 000 ракетою вартістю у $2 000,000. Навіть за умови безлімітного постачання перехоплювачів така стратегія веде до фінансового банкрутства держави та її союзників.
Саме тому українці адаптувалися, створивши мережу мобільних вогневих груп, розгорнувши системи радіоелектронної боротьби (РЕБ), які змушують дрони падати самі, або навіть використовуючи легкі гвинтові літаки, де пілот буквально розстрілює «шахед» із кулемета у повітрі.
Якщо оборона знижує вартість ліквідації ворожого безпілотника до рівня, нижчого за собівартість самого безпілотника — економічна логіка війни повертається на її користь.
Кінець колишньої епохи
У своїй найпростішій формі війна є змаганням за знищення ресурсів супротивника найбільш рентабельним способом. Сучасні дешеві безпілотники повністю зруйнували колишню економічну модель ведення війни наддержав, на яку Вашингтон спирався останні півстоліття.
Поки американський ВПК продовжував будувати поодинокі, наддорогі технологічні шедеври, світ перейшов на рейки масового, дешевого і автономного виробництва. Ігнорування цієї зміни адміністрацією Трампа призвело до того, що армія США опинилася не готовою до викликів нової епохи, дозволивши регіональним гравцям перехопити ініціативу та переформатувати глобальний баланс сил.
2. COVID Частина 2
Пам'ятаєте Дональда Трампа в епоху COVID? Коли наш дурний президент стояв перед трибуною і жартував про відбілювач і гідроксихлорохін, замість того, щоб запускати виробництво засобів індивідуального захисту та тестових наборів?
Згадайте, наскільки некомпетентним було управління адміністрацією Трампа кризою COVID.
Бо саме так Трамп зробив і з американською армією. Він спав біля перемикача, поки весь всесвіт воєнних дій рухався навколо нього
За більшістю свідчень, Трамп щиро вірив, що військова кампанія проти Ірану стане чимось середнім між операцією з повалення Ніколаса Мадуро у Венесуелі та масштабним руйнуванням Гази Ізраїлем. Проте будь-який притомний профільний аналітик міг би вказати йому на одну фундаментальну відмінність між цими гарячими точками та Тегераном.
У чому ж вона полягає?
Іран володіє колосальною, глибоко інтегрованою власною індустрією безпілотників. Ігнорування цього факту вже вписане в історію як одна з найбільших стратегічних катастроф американських збройних сил. Абсолютна некомпетентність головнокомандувача в оцінці загрози призвела до фатальних наслідків.
Марнославство замість технологій
Справа не лише в тому, що президент не зумів прорахувати роль БПЛА у протистоянні з Іраном. Протягом усього свого перебування в Білому домі він цілеспрямовано штовхав американську армію у протилежному від прогресу напрямку, інвестуючи в застарілі концепції престижу:
$20 мільярдів виділено на розробку винищувача шостого покоління F-47 — фактично лише тому, що ця назва звучить масштабно й підігрує його его.
Десятки мільярдів спрямовано на проектування «лінкора класу Трамп», який навряд чи колись узагалі буде спущений на воду.
$75 мільярдів асигновано на створення континентальної системи ППО «Золотий купол». За оцінками Бюджетного управління Конгресу, реальна вартість цього проекту протягом 20 років роздується до астрономічних $1,2 трильйона.
Поки Пентагон витрачав дорогоцінний час на організацію демонстративних танкових парадів у Вашингтоні, тогочасне керівництво Міністерства оборони фокусувалося на банальній фізичній підготовці рядового складу та штучно блокувало офіцерам доступ до провідних цивільних університетів, де формується сучасне технологічне мислення.
Ба більше, коли напередодні ескалації Україна — маючи колосальний практичний досвід — запропонувала американським військовим допомогу та спільні рішення для захисту від нападів дронів, Трамп просто відмахнувся від цієї ініціативи, визнавши її зайвою.
Фізичні вправи, важкі лінкори та наддорогі стелс-літаки в епоху, коли на полі бою панують одноразові, гнучкі та адаптивні технології — це повний аналог кавалерії у блискучих обладунках та з шаблями наголо зразка 1935 року, коли супротивник уже випускає тисячі танків Panzer III.
Як влучно зазначають мілітарі-аналітики Ноа Сміт та Шон Ванг, будь-яка сучасна армія, яка не побудована навколо безпілотних систем, апріорі є застарілою. Бажання будувати оборонну стратегію на модернізації концепцій минулого століття призвело до того, що іранські сили переграли США за всіма статтями.
Руйнація Pax Americana
Цей технологічний провал запустив лавиноподібний крах усього американського світового порядку. Відомий стратег Роберт Каган у своїй нещодавній розмові з Тімом Міллером констатував повну інтелектуальну капітуляцію колишньої адміністрації перед новими викликами.
Головний маркер цієї катастрофи — втрата контролю над світовим океаном. Ключовим стовпом американського глобального лідерства завжди була здатність ВМС США гарантувати абсолютну свободу судноплавства. Трамп довів світові, що ці гарантії більше не діють.
Наслідки цієї зміни є критичними:
Ормузька протока: Якщо ще кілька місяців тому рух тут регулювався міжнародним морським правом, написаним під диктовку Заходу, то сьогодні правила гри одноосібно встановлює Тегеран. Це автоматично перетворює Ісламську Республіку на потужного геополітичного гравця, з яким змушена рахуватися вся Азія, а стратегічний союз Китаю та Ірану став у рази ціннішим.
Південно-Китайське море: Створений Іраном прецедент дає Китаю готовий та перевірений план дій для встановлення тотального контролю над судноплавними маршрутами у своєму регіоні. Це змусить азійські країни йти на компроміси з Пекіном, фактично відрізаючи США від економічного впливу на половині земної кулі.
Сполучені Штати стрімко еволюціонують від супердержави, що формувала правила гри для всього світу, до звичайної регіональної сили, чий радіус впливу та залякування тепер обмежується хіба що Кубою чи Венесуелою.
Для радикальних прихильників руху MAGA ефективність головнокомандувача вимірюється кількістю армійських гелікоптерів, наданих для шоу епатажних рок-зірок. Але для тих, хто оцінює лідерство здатністю вигравати війни, стримувати агресорів та реально захищати національні інтереси, Трамп став найбільшим технологічним та оборонним провалом Америки з часів запуску радянського Спутника. Його марнославство коштувало країні статусу, і ціну за цю дурість зараз платить увесь вільний світ.
