Астроном і астрофізик Девід Кіппінг запропонував новий погляд на одну з найвідоміших загадок сучасної науки — парадокс Фермі. Нове дослідження враховує не лише можливість виникнення технологічних цивілізацій, а й розширення Всесвіту. Висновки вченого виявилися доволі невтішними для тих, хто сподівається на швидке відкриття позаземного розуму.
Чому ми досі нікого не знайшли?
Ще у другій половині XX століття фізики Майкл Гарт і Френк Тіплер висунули припущення, що розвинені позаземні цивілізації за мільйони років могли б освоїти Чумацький Шлях за допомогою міжзоряних польотів або самовідтворюваних апаратів, відомих як зонди фон Неймана.
Логіка була простою: якщо розумне життя поширене у Всесвіті, то його сліди мали б бути помітними вже сьогодні. Оскільки таких доказів немає, постає знамените запитання, яке приписують фізику Енріко Фермі: «Де всі?»
Ця ідея отримала назву гіпотези Гарта — Тіплера і стала одним із найвідоміших пояснень парадоксу Фермі.
Космологічний погляд на проблему
Професор Колумбійського університету Девід Кіппінг вирішив розширити межі дискусії. На його думку, якщо цивілізації здатні освоювати власні галактики за відносно короткий космічний час, вони потенційно можуть поширюватися і між галактиками.
Для цього він створив так звану космологічну гіпотезу Гарта — Тіплера.
На відміну від попередніх моделей, нова концепція враховує розширення Всесвіту, яке постійно збільшує відстані між галактиками. Саме цей фактор може суттєво впливати на можливість космічної експансії навіть для дуже розвинених цивілізацій.
Модель «штучного зараження»
У своїй роботі Кіппінг використовує поняття «штучного зараження». Під ним мається на увазі будь-яка технологія або процес, здатний поширюватися космосом: автономні самовідтворювані машини, колонізаційні програми, системи штучного інтелекту чи інші форми діяльності, які ми поки навіть не можемо уявити.
Модель базується на трьох параметрах:
- частоті появи технологічних цивілізацій;
- швидкості їхнього поширення;
- часі існування Всесвіту.
Далі вчений змоделював, як подібні «інфекції» можуть поширюватися між галактиками в умовах космічного розширення.
Результати виявилися несподіваними
Розрахунки показали, що навіть за швидкості поширення близько 10% швидкості світла технологічні цивілізації мали б охопити значну частину Всесвіту.
За оцінками дослідника, якщо подібні цивілізації виникають частіше ніж в одній зі 100 тисяч галактик, то приблизно 99,9% Всесвіту вже мало б перебувати під впливом їхньої діяльності.
Оскільки людство не бачить жодних переконливих ознак такого впливу, це означає, що цивілізації, здатні до масштабної космічної експансії, повинні бути надзвичайно рідкісними.
Кіппінг підкреслює, що отримані обмеження є одними з найсуворіших статистичних висновків, які вдалося зробити в межах програм пошуку позаземного розуму.
Великий фільтр чи космічна самотність?
Одним із можливих пояснень залишається гіпотеза Великого фільтра. Вона передбачає існування критичного етапу розвитку, який більшість цивілізацій не здатні подолати.
Таким бар'єром може бути як виникнення складного життя, так і технологічні чи цивілізаційні катастрофи, що не дозволяють досягти рівня міжзоряних подорожей.
Втім, сам Девід Кіппінг визнає, що остаточної відповіді поки немає.
«Чесно кажучи, я не маю доброї відповіді на це питання. Підозрюю, що боротимуся з ним усе життя — з подивом і розчаруванням», — зазначив дослідник.
Загадка залишається
Нова модель не доводить, що людство є єдиною розумною цивілізацією у Всесвіті. Вона лише демонструє, наскільки рідкісними можуть бути цивілізації, здатні поширюватися космічними масштабами.
Парадокс Фермі й надалі залишається однією з найбільших наукових загадок сучасності. А нове дослідження лише підсилює інтригу: можливо, ми справді живемо у Всесвіті, де розумне життя є винятком, а не правилом.
Більше за посиланням - arXiv
