Дослідження японців, за якими спостерігали упродовж 28 років, показало: наше уявлення про власну тривалість життя може бути точнішим, ніж здається. Але найчастіше ми недооцінюємо кількість років, які нам залишилися.
Скільки років ви плануєте прожити?
Уявіть, що вам поставили дуже просте запитання: до якого віку, на вашу думку, ви доживете?
Здавалося б, відповідь буде майже випадковою. Хтось назве 80 років, хтось — 90, а хтось воліє взагалі не думати про це.
Проте нове дослідження японських науковців показало дещо цікавіше: люди похилого віку, які очікували прожити довше, справді в середньому жили довше.
Щоправда, була одна характерна помилка. Близько 59% учасників прожили довше, ніж самі прогнозували.
Результати дослідження опубліковані як препринт на платформі medRxiv, тобто робота ще не пройшла незалежного наукового рецензування.
28 років спостережень за людьми
Дослідження очолив соціальний науковець Shohei Okamoto з Університету Цукуби. Науковці використали дані репрезентативного японського дослідження людей старшого віку.
У 1996 році 2447 учасників віком від 60 років попросили назвати вік, до якого вони очікують дожити.
393 людини відповіли, що не знають. Решта 2054 учасники назвали конкретний вік — від 63 до 120 років.
Після цього дослідники фактично залишилися осторонь і дали життю зробити свою статистичну роботу.
Протягом наступних 28 років померли 1514 людей, які назвали очікуваний вік. Приблизно 98% дат смерті вдалося встановити за офіційними реєстрами або повідомленнями родичів.
Це дало науковцям рідкісну можливість порівняти те, скільки люди думали, що проживуть, із тим, скільки вони прожили насправді.
Чи справді ми відчуваємо власну тривалість життя?
Результат виявився доволі переконливим.
Люди, які прогнозували собі більше років життя, загалом і справді жили довше. Цей зв'язок зберігався навіть після врахування віку, статі, соціально-економічного становища та низки показників здоров'я.
Але це зовсім не означає, що думки про довголіття здатні самі по собі продовжити життя.
Дослідження було спостережним. Воно показує зв'язок, але не доводить причинно-наслідкового зв'язку.
Наприклад, людина може добре знати, що в неї немає серйозних проблем зі здоров'ям, вести активний спосіб життя і мати довгожителів серед родичів. Тому вона прогнозує собі 90 років — і з тих самих причин справді може прожити довше.
Тобто не виключено, що люди частково використовують для свого прогнозу інформацію про себе, яку навіть не усвідомлюють.
Найпопулярнішим прогнозом було число 80
Особливо цікаво, що багато учасників називали 80 років.
І це число, схоже, було не випадковим.
У 1996 році очікувана тривалість життя при народженні в Японії була близькою до 80 років. Тож люди могли просто орієнтуватися на добре відому середню цифру.
Але тут ховається важлива статистична пастка.
Очікувана тривалість життя при народженні — не те саме, що очікувана тривалість життя людини, яка вже досягла 60, 70 чи 80 років.
Людина, яка дожила до 70 років, уже подолала чимало ризиків, які враховуються в розрахунках від народження.
Тому для 70-річної людини значно інформативніше знати не середню тривалість життя японця при народженні, а скільки років у середньому залишилося жити саме людям її віку та статі.
Освіта теж впливала на прогнози
Дослідники виявили ще одну цікаву закономірність.
Жінки та люди з вищим рівнем освіти частіше жили довше, ніж передбачали.
Учасники з більшою кількістю років освіти також рідше називали «круглі» числа — наприклад, 75, 80 або 85 років.
Здавалося б, це мало б зробити їхні прогнози точнішими. Але ні.
Навіть менш округлені прогнози часто виявлялися заниженими.
Тобто люди могли відмовлятися від умовних «80 років» і називати, скажімо, 83 чи 87, але життя все одно нерідко додавало до їхнього рахунку кілька років.
А чи може оптимізм допомогти прожити довше?
Це, мабуть, найцікавіше питання, яке виникає після дослідження.
На жаль, ця робота на нього не відповідає.
Науковці не довели, що очікування довгого життя саме по собі продовжує життя. Тому робити висновок «думайте позитивно — і житимете довше» було б передчасно.
Водночас результати показують, що наше суб'єктивне відчуття майбутнього не зовсім відірване від реальності.
Людина може інтуїтивно оцінювати свій стан здоров'я, спосіб життя, соціальне становище та інші обставини — і на цій основі формувати приблизне уявлення про власне майбутнє.
Але цей внутрішній «лічильник» далеко не ідеальний.
За статистичною моделлю дослідників, кожен додатковий рік, який людина додавала до власного прогнозу, відповідав лише приблизно 0,12 року додаткового фактичного виживання. Тобто зв'язок був позитивним, але досить слабким.
Чому помилка у прогнозі може коштувати грошей?
На перший погляд, помилитися щодо власного віку смерті — не така вже й велика проблема.
Але в реальному житті від цього прогнозу може залежати дуже багато.
Якщо людина переконана, що проживе лише до 80 років, вона може недостатньо відкласти на пенсію. А якщо доживе до 90 або 95, гроші можуть закінчитися раніше, ніж життя.
З іншого боку, надто завищена оцінка власного довголіття теж може мати наслідки: людина може роками надмірно економити, відмовляти собі в нормальному житті або накопичувати кошти, які могла б витратити на себе.
Саме тому дослідники вважають корисною точнішу інформацію про залишкову тривалість життя залежно від віку та статі. Це могло б допомогти людям ухвалювати розумніші фінансові рішення.
Чи можна довіряти цьому дослідженню?
З певною обережністю.
По-перше, робота поки що є препринтом і не пройшла peer review — незалежного наукового рецензування.
По-друге, учасників попросили оцінити свою тривалість життя лише один раз — у 1996 році. Тому дослідники не могли простежити, як змінювалися прогнози після появи нових захворювань, медичних діагнозів, серйозних подій у житті або смерті близьких людей.
По-третє, дослідження стосувалося лише людей старшого віку в Японії. Отже, його результати не можна автоматично переносити на молодих людей чи населення інших країн.
Нарешті, дослідникам бракувало деяких даних, зокрема детальної інформації про тривалість життя батьків учасників.
Найцікавіший висновок: ми, схоже, недооцінюємо майбутнє
Це дослідження не дає способу вирахувати власний день смерті — на щастя, людство ще не винайшло такого календаря.
Але воно показує цікаву особливість нашого сприйняття майбутнього.
Люди певною мірою здатні оцінювати власну тривалість життя, але найчастіше помиляються в один бік — проживають довше, ніж очікували.
Можливо, це хороший привід обережніше ставитися до власних прогнозів.
Особливо коли йдеться про пенсію, заощадження та плани на старість.
Бо майбутнє має одну дивну властивість: ми часто плануємо його так, ніби воно закінчиться трохи раніше, ніж насправді.
Джерело: дослідження Expecting the unexpected: Subjective life expectancy and actual mortality, Shohei Okamoto та співавтори, medRxiv, 2026.
