13 жовтня 1917 року у португальській Фатімі сталося явище, яке вважають одним із найвідоміших знаків, пов’язаних із Фатімськими об’явленнями. Близько 70 тисяч людей стали свідками незбагненного явища, яке згодом отримало назву Сонячного чуда.
Серед присутніх були побожні католики, люди, які сподівалися на зцілення, допитливі спостерігачі, а також переконані антиклерикали. За свідченнями очевидців, подія тривала близько десяти хвилин.
«Сонце почало танцювати»
Люди побачили Сонце, яке нагадувало величезний срібний диск. При цьому його промені, за численними свідченнями, не засліплювали очей.
По краях диска з’являлися різнокольорові спалахи. Сам диск почав тремтіти, рухатися й ковзати небом. Саме тому явище отримало назву «танцю Сонця».
Очевидці також розповідали, що після явища їхній мокрий одяг раптово висох, як і земля на пагорбі, де зібрався натовп.
Реакції людей були різними. Дехто вирішив, що наближається кінець світу. Люди молилися, визнавали свої гріхи. Повідомлялося також про навернення та зцілення.
Серед тих, хто змінив своє ставлення до віри, був командир загону правоохоронців, якого відправили до Кова-да-Ірія, щоб не допустити великого скупчення людей.
Навернення колишніх противників Церкви
Згідно з поширеними свідченнями, після Сонячного чуда навернувся також впливовий масон Антоніу да Сілва. Через це він зазнав переслідувань з боку своїх колишніх «братів».
Водночас не всі очевидці змінили свої переконання. Артур де Олівейра Сантуш — масон, республіканець, антиклерикал і журналіст, який стежив за подіями у Фатімі, — своєї позиції не змінив. Він помер, згадуючи про втрачене становище та політичний вплив.
Фатімські об’явлення і Сонячне чудо викликали різку реакцію масонських та інших секулярних середовищ, які прагнули до секуляризації Португалії та виступали проти Церкви й релігії.
Португалія на тлі боротьби з релігією
Щоб зрозуміти реакцію на Фатімські події, важливо враховувати тогочасні обставини в Португалії.
Невелика католицька держава на Піренейському півострові переживала масштабні політичні та суспільні зміни. Масонство і натхненні ним республіканські сили прагнули «модернізувати» країну та суспільство. Цей процес супроводжувався секуляризацією, обмеженням впливу Церкви й боротьбою з релігією.
Лісабон у той час навіть називали столицею атеїзму.
Життєві шляхи деяких впливових прихильників цього руху завершилися несподівано. Один із них зрікся своїх раціоналістичних переконань і захопився спіритизмом. Для іншого останні роки життя стали часом розчарування та гіркоти.
Головним було не Сонце, а послання
Водночас суттю Фатімських об’явлень був не сам незвичайний знак. Головним вважалося послання, яке отримали троє дітей-пастушків.
Сонячне чудо мало стати підтвердженням об’явлень, однак те, до чого воно приведе людину, залежало від її власної вільної волі.
Лусія душ Сантуш, одна з трьох дітей, які бачили об’явлення, так описувала момент пережитого:
«Божа Матір уперше розкрила руки, передаючи нам світло, настільки сильне, ніби сяйво виходило з Її рук. Це світло проникло в наше єство, у найглибші глибини душі, й завдяки йому ми побачили себе в Богові, Який є цим світлом, виразніше, ніж у найкращому дзеркалі. Під впливом внутрішнього поруху, який також був нам переданий, ми впали на коліна й дуже побожно повторювали: „Пресвята Трійце, поклоняюся Тобі, Боже мій, люблю Тебе у Пресвятому Таїнстві“».
Саме 13 жовтня 1917 року, коли десятки тисяч людей зібралися у Кова-да-Ірія, сталося те, що відтоді відоме як Фатімське сонячне чудо — подія, яка назавжди змінила сприйняття Фатімських об’явлень.
