Мозок Больцмана: чи існуємо ми насправді? Загадка Всесвіту

Мозок Больцмана: чи існуємо ми насправді

 Фізика допускає дивну можливість: Всесвіт може бути наповнений випадково сформованими свідомими мозками. Існує навіть імовірність, що кожен із нас — один із них.

Наше розуміння Всесвіту свідчить про те, що його існування, як і наша поява в ньому, залежить від певного набору фундаментальних законів. Наприклад, фізичні константи — такі як електричний заряд електрона або сила гравітаційної взаємодії — мають незмінні значення.

Ми можемо виміряти ці величини, але досі не знаємо, чому вони саме такі. Водночас складається враження, що їхні значення надзвичайно точно налаштовані для існування галактик, зірок, планет і навіть життя. Якби хоча б деякі з цих параметрів трохи відрізнялися від нинішніх, ми могли б ніколи не з'явитися, а Всесвіт, можливо, взагалі не зміг би сформуватися у звичному для нас вигляді.

Чи є існування Всесвіту неймовірним збігом?

Виникає закономірне запитання: чи є ми природним, а можливо, навіть неминучим результатом випадкового набору чисел? Така ідея викликає чимало запитань у науковців.

Чи може це свідчити про існування розумного задуму? Чи ми разом із цілим Всесвітом — лише результат неймовірного збігу обставин?

Наскільки взагалі ймовірним є існування Всесвіту з такими фізичними характеристиками, як у нашому світі? Тонке налаштування фундаментальних констант натякає, що така ймовірність може бути надзвичайно малою.

Один зі способів пояснити цю проблему — припустити існування інших всесвітів. Якщо їх нескінченно багато і кожен має власний набір фізичних законів та констант, то не дивно, що принаймні в одному з них склалися умови для появи життя. За такого сценарію наше існування вже не виглядає настільки неймовірним.

Можна уявити й іншу модель: єдиний, але нескінченний Всесвіт, у різних ділянках якого фізичні константи набувають різних значень. Тоді наш світ — лише одна з можливих локальних конфігурацій, у якій змогли виникнути спостерігачі.

Звісно, наразі ми не маємо переконливих доказів ані того, що живемо в нескінченному Всесвіті, ані того, що існують альтернативні всесвіти. Тому остаточно оцінити ймовірність появи нашого світу ми не можемо.

Мозок Больцмана: чи може свідомість виникнути випадково?

Існує ще одна, значно дивніша проблема, яка випливає із сучасних уявлень про фізику Всесвіту.

За певних умов термодинамічні та квантові флуктуації можуть призводити до виникнення надзвичайно малоймовірних структур.

 Якщо Всесвіт існуватиме достатньо довго, теоретично може виникнути навіть свідомий мозок — цілком випадково, без тіла, попередньої історії та звичайного процесу еволюції.

Таку гіпотетичну структуру називають мозком Больцмана.

Назва походить від імені австрійського фізика Людвіга Больцмана, чиї дослідження статистичної механіки стали основою для відповідних міркувань про ймовірність виникнення впорядкованих станів у системах із великою кількістю частинок.

Найдивовижніше те, що такий мозок міг би містити хибні спогади. Він міг би бути переконаний, що має тіло, родину, друзів, дитинство, життєвий досвід і навіть історію людської цивілізації.

Він сприймав би навколишній світ так само, як це робите ви. Мав би думки, відчуття та усвідомлення власного існування.

І найнеприємніша частина цієї гіпотези полягає в тому, що неможливо просто відкинути припущення: а раптом саме ви — такий випадково сформований мозок?

Чому гіпотеза мозку Больцмана створює проблему для науки?

Парадокс полягає в тому, що, згідно з деякими космологічними моделями, якщо Всесвіт існуватиме нескінченно довго, випадкове виникнення мозків Больцмана може стати набагато ймовірнішим за появу звичайних спостерігачів.

Інакше кажучи, у достатньо старому Всесвіті кількість таких випадкових свідомих структур могла б настільки переважити кількість звичайних спостерігачів, що статистично саме вони стали б типовими носіями свідомості.

Це створює серйозну проблему для космології. Адже якщо певна теорія передбачає, що більшість спостерігачів мають бути випадково сформованими мозками з хибними спогадами, виникає запитання: чому ми спостерігаємо впорядкований світ із переконливою історією, а не випадкові фрагменти досвіду?

Один зі способів уникнути цього парадоксу — припустити, що Всесвіт не існуватиме вічно і матиме певний кінець. За такого сценарію не буде нескінченного часу для накопичення випадкових флуктуацій, здатних породжувати мозки Больцмана.

Однак науковці досі не дійшли остаточної згоди щодо майбутнього Всесвіту. Невідомо, чи завершиться його існування певним чином, чи він продовжуватиме розширюватися нескінченно довго.

Тому проблема мозків Больцмана залишається відкритою.

І тут виникає дивовижний висновок: сучасна фізика не доводить, що нас не існує. Вона лише допускає, що за певних космологічних умов наше звичне уявлення про власне існування може виявитися не таким очевидним, як здається.

Можливо, ми — звичайні люди, які живуть у реальному Всесвіті, мають минуле й майбутнє. А можливо, сама можливість такого існування є лише одним із неймовірних статистичних збігів.

Принаймні поки що наука не має остаточної відповіді. І це, погодьтеся, досить незручна думка для тих, хто щойно збирався спокійно жити далі.

Джерело

Нові Старіші