Астрономи вперше змогли з високою точністю визначити, що радіосигнал надходить безпосередньо від екзопланети, а не від зорі, навколо якої вона обертається. Джерелом виявлених імпульсів стала планета Beta Pictoris b, розташована приблизно за 63,4 світлового року від Землі.
Сигнал прийшов не від чужопланетян
Відкриття не є доказом існування позаземного життя. Радіосигнал має цілком природне пояснення — він пов'язаний із полярними сяйвами на планеті.
На Землі полярні сяйва виникають, коли заряджені частинки взаємодіють із магнітним полем та атмосферою. Подібні процеси відбуваються і на інших планетах. У випадку Beta Pictoris b вони породжують радіовипромінювання, яке вдалося зафіксувати земним радіотелескопом.
Команда Центру астрофізики Harvard & Smithsonian та Університету Орегону спостерігала за системою за допомогою радіотелескопа MeerKAT у Південній Африці. Спостереження проводили чотири рази протягом 2025–2026 років.
Астрономи зафіксували короткі повторювані радіоімпульси в діапазоні від 0,85 до 3,5 ГГц. Випромінювання виявилося сильно циркулярно поляризованим — характерна ознака радіосигналів, пов'язаних із полярними сяйвами.
Як вдалося встановити джерело сигналу
Система Beta Pictoris розташована приблизно за 63,4 світлового року від Землі. Навколо її зорі відомі три планети — Beta Pictoris b, Beta Pictoris c і Beta Pictoris d.
![]() |
| Планета b — одна з трьох відомих планет навколо Beta Pictoris (третя планета не включена до цієї діаграми). (Себальос та ін., arXiv, 2026) |
Головна проблема попередніх спостережень полягала в тому, що радіовипромінювання в системах з екзопланетами було складно однозначно прив'язати саме до планети. Воно могло походити і від зорі.
Цього разу дослідники використали далекі квазари як своєрідні космічні орієнтири для надзвичайно точного визначення положення джерела радіосигналу. Це дозволило встановити, що джерелом є саме Beta Pictoris b, а не її зоря.
Дослідники зазначають, що жоден відомий фізичний механізм радіовипромінювання у зорях такого типу не пояснює спостережуваний сигнал.
Магнітне поле планети виявилося надзвичайно потужним
Особливо важливим відкриття стало тому, що характер радіовипромінювання дає змогу оцінити магнітне поле екзопланети.
За словами дослідників, сигнал пов'язаний із процесом, який називають електронно-циклотронною мазерною нестійкістю (ECMI). Саме цей механізм бере участь у формуванні радіовипромінювання, пов'язаного з полярними сяйвами на Землі та Юпітері.
Розрахунки показали, що Beta Pictoris b має дуже сильне магнітне поле — у тисячі разів потужніше за земне.
Це узгоджується з попередніми моделями внутрішньої будови планети та роботи її динамо-механізму — процесів, завдяки яким усередині планети генерується магнітне поле.
Дослідники називають отриманий результат першим прямим вимірюванням сили магнітного поля екзопланети.
Гігантська планета, яка обертається дуже швидко
Beta Pictoris b — справжній планетарний гігант. Її маса приблизно у 10 разів більша за масу Юпітера.
Планету відкрили ще 2008 року. Вона також надзвичайно швидко обертається навколо власної осі: повний оберт триває лише приблизно 8–9 годин.
Саме швидке обертання може відігравати важливу роль у живленні її полярного радіовипромінювання.
Таким чином, астрономи отримали не просто новий радіосигнал із далекого космосу. Вони фактично отримали новий спосіб досліджувати магнітне поле планет, які перебувають за межами Сонячної системи.
На черзі — інші екзопланети
Дослідники вже визначили наступні цілі для спостережень. Йдеться про сім інших відомих газових гігантів у п'яти відносно близьких зоряних системах.
За оцінками науковців, радіотелескопи наступного покоління будуть приблизно у 5–7 разів чутливішими. Це може дозволити виявляти радіовипромінювання від таких планет і досліджувати їхні магнітні поля значно детальніше.
Водночас автори роботи наголошують: їхнє дослідження поки що не пройшло рецензування в науковому журналі. Результати опубліковані як препринт на arXiv.
І поки пошуки сигналів, які могли б свідчити про життя за межами Землі, тривають, Beta Pictoris b дає астрономам дещо не менш цікаве — можливість буквально «почути» магнітне поле далекого світу.

