Китайські астрономи за допомогою найбільшого у світі однодзеркального радіотелескопа FAST повторно проаналізували дані спостережень 33 планетних систем у пошуках можливих технологічних сигналів іншопланетних цивілізацій. У більшості випадків жодних незвичайних сигналів не виявили. Однак один із них, що надходить із напрямку червоного карлика K2-155, виявився достатньо цікавим, щоб отримати статус кандидата на техносигнатуру.
Йдеться про радіосигнал NBS 260108, зафіксований на частоті 1148,4167 МГц. Він був вузькосмуговим, демонстрував дрейф частоти і з'явився лише в тому промені радіотелескопа, який був спрямований на K2-155.
Це важливі ознаки, оскільки природні астрофізичні процеси зазвичай не створюють надзвичайно вузьких спектральних ліній. Натомість штучні передавачі можуть генерувати саме такі сигнали.
Чому астрономи звернули увагу на цей сигнал
Пошук позаземного розуму — SETI — передбачає, зокрема, пошук радіосигналів, які важко пояснити природними космічними процесами.
Є кілька характеристик, які роблять сигнал особливо цікавим. По-перше, він має бути вузькосмуговим, тобто концентруватися в дуже вузькому діапазоні частот. По-друге, бажано, щоб його частота змінювалася з часом.
Останнє може бути пов'язане з ефектом Доплера. Планета обертається навколо своєї зорі, а сама зоря та планета рухаються відносно Землі. Тому радіосигнал від передавача на поверхні планети не обов'язково залишатиметься на абсолютно незмінній частоті.
Саме поєднання вузької смуги та дрейфу частоти може стати приводом для детальнішого дослідження.
FAST допоміг відсіяти земні перешкоди
Проблема полягає в тому, що Земля сама буквально переповнена радіосигналами. Їх створюють супутники, літаки, системи зв'язку та навігації, а також численні побутові й промислові пристрої. Такі сигнали називають радіочастотними перешкодами — RFI.
Особливість FAST полягає в тому, що його L-діапазонний приймач може одночасно спостерігати небо через 19 окремих променів. Центральний промінь спрямовують на досліджувану систему, а ще 18 контролюють сусідні ділянки неба.
Це дає змогу відрізняти потенційне джерело сигналу від земних перешкод. Якщо одна й та сама радіоперешкода з'являється одразу в кількох променях, вона, найімовірніше, має земне походження. Якщо ж сигнал фіксується тільки в промені, спрямованому на конкретну зорю, він заслуговує додаткової перевірки.
Дослідники також використали алгоритм машинного навчання та вейвлет-аналіз, щоб знаходити слабкі сигнали, які дрейфують за частотою, серед величезного масиву радіоданих.
Спочатку система виявила 139 127 сигналів. Після послідовної фільтрації залишилося лише два особливо цікавих кандидати.
Один походив із напрямку зорі Kepler-438, але його вже раніше виявляли й зрештою пояснили земними радіоперешкодами.
Другий — NBS 260108 — був новим.
K2-155 має планету біля зони життя
Особливий інтерес викликає сама система K2-155. Це червоний карлик, навколо якого відомі три суперземлі.
Зовнішня планета, K2-155d, має радіус приблизно у 1,6 раза більший за земний і розташована поблизу зони, яку астрономи називають придатною для життя. У цій області за відповідних атмосферних умов на поверхні планети теоретично може існувати рідка вода.
Саме тому сигнал із цього напрямку особливо зацікавив дослідників.
Однак називати його повідомленням від іншопланетної цивілізації наразі немає підстав.
Сигнал залишається загадкою
Попри те, що NBS 260108 відповідає одразу кільком критеріям потенційної техносигнатури, подальший аналіз виявив серйозні проблеми.
Сигнал був особливо сильним лише в одному поляризаційному каналі. Крім того, під час спостережень інших трьох зірок дослідники помітили подібні сигнали на близьких частотах. Це може свідчити про земне або інструментальне походження.
Водночас ученим поки що не вдалося точно встановити, який саме земний чи технічний процес створив NBS 260108.
Тому сигнал залишається некласифікованим, хоча земне або інструментальне пояснення наразі вважається ймовірнішим за позаземне.
Нове дослідження не дає доказів існування іншопланетної цивілізації. Проте воно демонструє, як можна вдосконалювати методи пошуку техносигнатур.
Дослідження опубліковане в журналі The Astronomical Journal.
